Конспект заняття з розвитку мовлення в середній групі «Переказ казки Ігоря Січовика «Добре бути добрим»

konspekt-zanyattya-z-rozvitku-movlennya-v-serednij-grupi-perekaz-kazki-igorya-sichovika-dobre-buti-dobrimМета:

  • Закріплювати вміння дітей зв’язно, послідовно і виразно переказувати літературний твір близько до тексту.
  • Формувати вміння відповідати на запитання повним відповіддю, використовуючи слова автора.
  • Вчити переказувати текст від імені героїв.
  • Формувати інтонаційну виразність мови.
  • Розвивати пам’ять, увагу і пізнавальні інтереси дітей.

     Матеріали: казка Ігоря Січовика «Добре бути добрим», загадка.

       Хід заняття




1. Вступна частина

Діти, сьогодні я розповім вам казку. А що  буде ця казка, ви дізнаєтеся, якщо відгадаєте загадку.

Загадка

В хаті я мишкою ганяю,

Вуса, ще з дитинства маю,

Лапками чешусь щодня.

Я пухнасте….

(Кошеня)

Правильно, діти, в цій загадкі говориться про кішку. Ось і ця казка, яку я вам хочу розповісти про кошенят. Написав цю казку письменник — І.Сичовик, а називається вона «Добре бути добрим».

2. Розповідання казки без установки на запам’ятовування

— Діти, зараз я вам розповім казку.

3. Бесіда за змістом

— Діти, як називається казка, яку я вам розповіла?

— А хто ж придумав цю казку? (цю казку придумав письменник І. Січовик )

— Дітки, про кого розповідається в цій казці?

— Скажіть мені, будь ласка, які були кошенята?

— Скільки всього було кошенят?

— Розкажіть мені, що зробило кошеня на початку казки?

— Чому стали робити кошенята? (Виправдовуватися).

— Що сказала мама-кішка наступного разу?

— Що після того зробили кошенята?

— Чим закінчилася казка? (Відповіді дітей.)

Фізкультхвилинка

Кошенята білі сидять

І вусами ворушать.

Ось так, ось так!

І вусами ворушать.

Кошенятам холодно сидіть,

Треба лапки їм погріти.

Хлоп — хлоп; хлоп — хлоп!

Треба лапки їм погріти!

Кошенятам холодно стояти,

Треба поскакати.

Стриб-скок, стриб-скок!

4. Підсумок заняття, перекази дітей.

Додаток

КАЗКА Ігоря Січовика «Добре бути добрим»

У киці Муркиці семеро кошенят. І всі вони такі білі та пухнасті, що навіть мама не може відрізнити одне від одного.

Одного разу хтось з кошенят вчинив шкоду – подряпав штори з такою силою, що нижня частина перетворилася на суцільні мотузки.

Зібрала киця Муркиця дітей і запитує суворо:

– Зізнайтеся, хто з вас пошкодив штору?

Але діти дивилися на маму такими невинними очима, ніби нічого не розуміли. Після цього кожне кошенятко почало виправдовуватися:

– Не я…

– Не я…

– І я не я…

Довелося мамі замінити зіпсовану штору на нову.

Через два дні киця Муркиця знову зібрала кошенят у кімнаті:

– Сьогодні я помітила, як хтось з вас полив у саду троянду. Чи не скажете, хто це вчинив?

Діти, не змовляючись, дружно вигукували:

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!..

– От бачите, дітки, як приємно бути одним з тих, хто зробив хоч маленьке добро, і як соромно відповідати за свої погані вчинки.

Автор: Котенко Тетяна Василівна

м. Луганськ, Україна, 

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Тараса Шевченка

Інститут педагогіки і психології

Студентка 4 курсу спеціальності «Дошкільна освіта»

заочної форми навчання, групи Б

Стаття розміщена в авторській редакції

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *